Аналіз прийнятого документу оприлюднено на сторінці Профсоюзу робітників морського транспорту України (ПРМТУ) у соцмережі.
30 квітня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України від 06.04.2021 №201, прийнятий з метою спростити процедуру дипломування моряків.
Державна реєстрація наказу № 201 в Міністерстві юстиції викликала справжню бурю переможних постів від чиновників Мінінфраструктури. Однак на практиці виявилося, що слова і реальність дещо відрізняються.
Пропонуємо розібратися, чому положення «реформаторського» наказу № 201 не життєздатні.
Згідно зі статтею 51 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ України) присвоєння звання завіряється видачею диплому або кваліфікаційного свідоцтва після успішного складання іспитів у Державній кваліфікаційній комісії (ДКК).
Звернемо увагу, що ця норма встановлює вимоги про здачу іспитів в ДКК тільки для цілей присвоєння звання. КТМ України не містить вимог щодо необхідності складання іспитів в ДКК для повторного підтвердження диплому (Revalidation).
Такі вимоги встановлені лише Положенням про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння (наказ Мінінфраструктури від 07.08.2013 № 567).
Наказом №201 дійсно внесено зміни до пункту 8 Розділу І Положення про звання та встановлена можливість повторного підтвердження диплома при наявності у моряка схваленого стажу роботи на суднах.
Здавалося б, ось вона реформа, АЛЕ!
Який же порядок повторного підтвердження? Куди моряк, який має необхідний стаж, повинен звернутися для отримання документів? Чи може моряк звернутися відразу до капітану морського порту за отриманням документів? Перший тривожний дзвіночок знаходимо в останньому абзаці цього ж пункту 8 Розділу I: «успішне повторне підтвердження диплому завіряється видачею підтвердження до диплому на повторний термін, який не перевищує 5 років з моменту прийняття рішення ДКК».
Далі більше! Наказом № 201 вносяться зміни до Порядку роботи ДКК, яким регламентується Порядок дій моряка і чиновника при повторному підтвердженні диплома. Таким чином, дії моряка, який має право на отримання документів без проходження ДКК, регламентуються Порядком роботи ДКК.
Логічно, чи не так?
Новою редакцією пункту 4.3 Порядку роботи ГКК передбачено, що розгляд документів, які моряки подають для підтвердження кваліфікації в ДКК, здійснюється на підставі заяви моряка, яка подається до Морської адміністрації.
Морська адміністрація протягом 5 робочих днів від дати отримання заяви розглядає документи і повідомляє моряка про прийняте рішення:
– підтвердити кваліфікацію моряка з метою підтвердження звання на підставі наявного стажу роботу на судах;
– допустити моряка до комп’ютерного тестування;
– відмовити в допуску до повторного підтвердження.
Однак, слід задати ще кілька запитань:
– Чи має Морська адміністрація на даний момент право створювати ДКК, забезпечувати роботу ДКК і підтверджувати кваліфікацію моряків в ДКК?
– Чи має рішення Морської адміністрації форму Протоколу засідання ДКК?
– Хто приймає рішення про підтвердження кваліфікації моряка?
Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків» функції по створенню ДКК, забезпечення їх роботи, підтвердження кваліфікації моряків передані Морської адміністрації від Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (далі – Інспекція).
Але рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 Морської адміністрації тимчасово заборонено виконувати функції по створенню ДКК та підтвердження кваліфікації моряків в ДКК.
Цим же рішенням тимчасово призупинено дію наказу Мінінфраструктури від 12.10.2020 № 614, яким також внесено зміни до Порядку роботи ДКК.
9 березня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив Мінінфраструктури в задоволенні апеляційної скарги.
Таким чином, Морська адміністрація не має права створювати ДКК, а також підтверджувати кваліфікацію моряків в ДКК.
Отже, Положення нового пункту 4.3 Порядку роботи ГКК, що регламентують порядок прийняття Морською адміністрацією рішення про повторне підтвердження кваліфікації на підставі стажу плавання, на даний момент не можуть застосовуватися.
На жаль, моряк все ще повинен подавати заяву до Інспекції.
Згідно з новою редакцією пункту 4.5 Порядку роботи ДКК підтвердження кваліфікації моряків з метою підтвердження звання (крім підтвердження шляхом наявності стажу) здійснюється шляхом комп’ютерного тестування.
Разом з тим, новим пунктом 4.7 встановлюється, що ДКК, приймаючи рішення про кваліфікацію моряка, враховує стаж роботи на судні, результати комп’ютерного тестування, успішне проходження моряком спеціальної підготовки, курсів підвищення кваліфікації (при необхідності).
Це може означати, що на даний момент саме ДКК може прийняти рішення про повторне підтвердження на підставі схваленого стажу роботи моряка.
Але і тут нас чекають нові підводні камені, а головне питання: «А судді хто?»
Як відомо, особи, які залучались Інспекцією для роботи в якості голів і членів ДКК, не були і не є штатними працівниками Інспекції, а їх робота оплачувалася шляхом укладення з ними окремих договорів.
Порядок роботи ДКК забороняє будь-яке втручання в ухвалення членами ДКК рішень про кваліфікацію моряків, а членам ДКК забезпечується незалежність в ухваленні рішень.
Таким чином, підтвердження кваліфікації моряків, як і раніше, залежить від позиції якихось «експертів», рішення яких практично неможливо оскаржити.
Ще однією проблемою для моряків може стати те, що в поточній ситуації Порядок роботи ДКК взагалі не визначає термінів розгляду Інспекцією заяви моряка про допуск до засідання ДКК, а також терміну, протягом якого має бути проведено таке засідання.
Як зазначено вище, новий пункт 4.3 Порядку роботи ДКК визначає лише терміни розгляду Морською адміністрацією заяви моряка.
Однак, як зазначено вище, положення цього пункту не можуть застосовуватися до тих пір, поки не будуть відновлені функції Морської адміністрації з підтвердження кваліфікації моряків в ДКК.
Здавалося б, винний знайдений – Окружний адміністративний суд м.Києва, який призупинив дію постанови Кабінету Міністрів України про ліквідацію Інспекції та про передачу Морської адміністрації функції з підтвердження кваліфікації моряків.
Пропонуємо розглянути другий варіант, при якому Морська адміністрація почне виконувати функції з підтвердження кваліфікації моряків. Чи стане повторне підтвердження для моряків простіше?
Перш за все зазначимо, що рішення про повторне підтвердження звання навіть при наявності у моряка схваленого стажу буде прийматися на засіданні ДКК.
А значить знову буде доречним питання: «А судді все-таки хто?»
Як зазначено вище, голови та члени ДКК не є штатними співробітниками Інспекції, а їх робота оплачується шляхом укладення з ними окремих договорів за рахунок коштів, зібраних з моряків у вигляді плати за проходження ДКК.
Однак Морська адміністрація – орган державної влади, а значить не має права укладати будь-які договори щодо залучення третіх осіб для виконання функцій голів і членів ДКК.
Крім того, Морська адміністрація не має права стягувати з моряків платню за підтвердження кваліфікації в ДКК.
Підтвердження кваліфікації моряків (в тому числі повторне) є адміністративною послугою, порядок і вартість надання якої повинен бути встановлений законом.
Дані вимоги не є новими або несподіваними для Міністерства інфраструктури.
Так, Мінекономіки звертало увагу Мінінфраструктури на необхідність приведення процедур дипломування моряків у відповідність до вимог Закону України «Про адміністративні послуги» ще при узгодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків».
Так хто ж і на яких умовах буде залучатися Морською адміністрацією в якості голів і членів ДКК?
І тут нас чекає справжній сюрприз від реформаторів – голови та члени ДКК будуть залучатися для участі в засіданнях ДКК в якості ВОЛОНТЕРІВ, безоплатно.
Звернемо увагу, що цим же наказом №201 встановлюються нові кваліфікаційні вимоги до голів і членів ДКК, наприклад, для підтвердження кваліфікації фахівців з вантажних операцій на танкерах.
Наш потенційний волонтер – майбутній голова ДКК – повинен мати не менше трьох років стажу роботи на танкерах, навички методів оцінювання кваліфікації, знання англійської мови, відповідати іншим вимогам, а потім ще й пройти атестацію в Морської адміністрації, згідно з пунктом 3.5 Порядку роботи ДКК.
Далі, як припускають автори «реформи», наш волонтер буде формально ставити свій електронний цифровий підпис на протоколах ДКК, складених на підставі рішень деяких співробітників Морської адміністрації, уповноважених на розгляд заяв від моряків.
Питання морякам: «Багато з вас, кваліфікованих офіцерів торгового флоту, готові ставити свій цифровий підпис на документах, підготовлених третіми особами?»
Правда, корупційна складова повністю усунена !?
До того ж, як зазначено вище, Порядок роботи ДКК забороняє будь-яке втручання в ухвалення членами ДКК рішень про кваліфікацію моряків, а членам ДКК забезпечується незалежність в ухваленні рішень.
Вимоги щодо захисту незалежності думки членів ДКК мабуть настільки важливі, що ні вказані відразу в двох пунктах Порядку роботи ДКК, на початку документа (пункт 1.4) і в його завершенні (пункт 7.3).
Таким чином, нашому волонтеру гарантується незалежність думки, а рішення Морської адміністрації, яке може бути прийняте згідно з новим пунктом 4.3, буде для нього лише інформаційним.
Доречно поставити ще одне питання – хто ж в самій Морської адміністрації буде наділений правом виносити рішення про повторне підтвердження диплома на підставі стажу?
І знову нас чекає сюрприз – Порядок роботи ДКК не встановлює будь-яких вимог до кваліфікації співробітників Морської адміністрації, уповноважених приймати такі рішення.
Залишається не зрозумілим фактичне місцезнаходження цих співробітників, що є важливим, якщо моряк вирішить направити документи поштою, відправляти документи до центрального апарату Морської адміністрації в м.Києві або в територіальні підрозділи.
Яким має бути кількість персоналу Морської адміністрації для забезпечення розгляду заяв моряків протягом відведених 5 робочих днів з урахуванням того, що щорічно моряки подають близько 25 тисяч заяв?
Таким чином, наказом № 201 не тільки не усунутий людський фактор, а й створено додатковий бар’єр для моряків у вигляді необхідності отримання рішення Морської адміністрації перед розглядом документів незалежної ДКК.
Позиція ПРМТУ
ПРМТУ своєчасно ідентифікував всі ризики, зазначені вище, про що листом від 11.03.2021 № 01-036 повідомив Мінінфраструктури, Міністерство юстиції України, Міністерство цифровий трансформації і Спільний представницький орган сторони профспілок на національному рівні.
Позиція ПРМТУ була підтримана Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні та Спільним представницьким органом сторони профспілок на національному рівні.
ПРМТУ на виконання статті 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зажадав від Міністерства інфраструктури провести нараду для обговорення зауважень і пропозицій ПРМТУ.
Однак Мінінфраструктури в порушення вимог Закону, фактично проігнорувало позицію ПРМТУ, СПО роботодавців і СПО профспілок.
P.S. В даній статті наведено далеко не повний список критичних зауважень до наказу № 201, про які піде мова в нашому наступному матеріалі в уже, на жаль, традиційному форматі «Фейк – факт», який якнайкраще підходить для оцінки діяльності МІУ по формуванню політики в сфері морського транспорту.