В грудні 2018 року Генасамблея ООН у своїй резолюціі 2/3 голосів закликала Росію звільнити українських моряків і кораблі.
Росія цей заклик проігнорувала. Так само, як і заклики окремих держав та організацій. Що змінилось після рішення Морського трибуналу? Що крім “закликів” може протиставити Україна та міжнародна спільнота нахабству Росії? Сьогодні ці питання, як і пять років тому, після анексії Криму, українське суспільство задає знову.
У разі невиконнання рішення Морського трибуналу найголовнішим наслідком може стати вихід Росії з Конвенції ООН по морському праву.
Конвенція підписана в ямайському місті Монтего-Бей в грудні 1982 року. Вступила в дію 16 листопада 1994. Конвенція містить 320 статей і 9 додатків. Конвенцію підписали і ратифікували 168 країн і Європейський союз. Конвенція встановлює наступний поділ морського простору: Внутрішні води, Територіальне море, Прилегла зона, Виняткова економічна зона, Континентальний шельф, Архіпелажние води, Протоки, використовувані для міжнародного судноплавства, Відкрите море, Міжнародний район морського дна.
Тобто постане питання перегляду морських просторів в Чорному та Азовському морях (та інших) та розгляду спірних ситуацій, оскільки вони будуть визначатись виключно внутрішнім законодавством Росії та двосторонніми угодами з іншими країнами, які Росія визнає (або перестане визнавати, коли їй заманеться).
Багато українських чиновників та дипломатів висловлюють думку, що у разі невиконнання рішення Трибуналу Росією, це дасть поштовх новим санкціям міжнародної спільноти. Так званим “Гамбургським санкціям”. Сьогодні про це повідомив посол України в Німеччині Андрій Мельник.
“Україна одержала переконливу дипломатичну перемогу та потужний додатковий міжнародно-правовий козир, щоб домогтися якнайшвидшого звільнення наших моряків”, – вважає Мельник, який є юристом-міжнародником. Він назвав рішення суду ООН таким, що має без перебільшення історичний характер.
Посол закликав Федеральний уряд Німеччини, особисто Главу МЗС Гайко Мааса вимагати від Кремля негайного виконання вердикту Міжнародного морського трибуналу.
“Якщо ж Москва вирішить ігнорувати це рішення, то ми будемо просувати ідею запровадження нових – гамбурзьких – санкцій щодо Росії”, – пообіцяв дипломат.
Відзначимо, що після захоплення українських кораблів та їх екітажів у грудні 2018 року Україна вже намагалась добитись від Євросоюзу нових санкцій, т.з. “Азовські санкції”. Але все чого вдалось добитися – введення персональних санкцій для обемеженого кола російських чиновників та військових. Натомість європейські країни запропонували програми економічної підтримки для тих регіонів України, що найбільше постраждають від перекриття Керченської протоки та проблем для судноплавства, що створила Росія. Основним реципієнтом цих програм стане Маріуполь. Останні декілька місяців, саме це місто та маріупольский порт стали “мекою” для різноманітних делегацій, послов, журналістів країн ЄС. Саме морський торговельний порт Маріуполя першим відчув на собі наслідки перекриття Керченської протоки та можливого перегляду морських кордонів в Азовському морі. Частина вантажопотоків вже перейшла до порту Южний та Миколаївського порту, підприємство накопичує збитки, розглядається можливість скорочення працівників.
Чи допоможуть в цій ситуації програми економічної підтримки ЄС чи персональні санкції? Ні. Це скоріше “підсолодить” перехід до нової реальності.
Чи розуміють це в Росії? Думаю так. Тому наступний місяць, який Морський трибунал виділив Росії для того, щоб звільнити українських військовополонених моряків та три корабля, покаже на які наслідки готова РФ заради Азовського моря та блокування українських портів на Азові.
Якщо раніше ВМС України були готові відправити другий “український конвой” через Керченську протоку, аби закріпити право України на вільний прохід, то у випадку ігнорування Росією рішення Морського трибуналу (або виходу з Конвенції) така спроба буде дуже ризиковою, її треба буде робити повністю усвідомлюючи можливі наслідки для кораблів та екіпажів.
На мою думку, реакція Росії на рішення Морського трибуналу буде лакмусовим папірцем. Але не треба ілюзій, питання не тільки в полонених моряках та кораблях. Питання в доступі до Азовського моря.
Саме тому, Україна має прикласти всіх зусиль, аби змусити міжнародну спільноту до більш активних дій, можливо, посилення “азовського пакету” санкцій, введення “гамбургського пакету”, а також – ввести власні санкції для Росії за ці дії – у випадку невиконная Росією рішення Трибуналу.
Сьогодні Арсеній Яценюк звернувся до президента Зеленського через Фейсбук: “Вимагаю негайного скликання Ради Безпеки ООН та реакції членів груп Великої Сьомки та ЄС. Вимагайте, щоб світ сказав своє слово. Бо голоси тих, хто хоче повернути Росію в ПАРЕ, зняти санкції чи дружити з нею – це слова не друзів і не права. Це – ознака краху світового порядку”, – вважає Арсеній Яценюк. “Державам-членам ООН слід ясно сказати, що якщо рішення міжнародного суду для Росії не указ, то незабаром також захоплять і їхніх громадян, майно і кораблі. ”
В наступний місяць вирішиться доля не тільки наших військовополонених, а і Азовського моря.
В будь якому разі, Україні треба системно посилювати і розвивати можливості власних Військово Морських Сил на Чорному та Азовському морях. У випадку “сліпоти та глухоти” Європи – саме ВМС України залишається єдиною гарантією вільного проходу суден до Азовських та Чорноморських портів України.
Олександр Діордієв для “Морських бізнес-новин Укарїни”