Украинские олигархи во время кризиса: СКМ, ИСД, Приват, East One и “Энергетический стандарт”

2008-12-24 11:09:42

Ни одна из финансово-промышленных групп Украины не может похвастаться тем, что ей удалось избежать влияния экономического кризиса.


Економічна правда ініціює цикл матеріалів про те, як найбільші
фінансово-промислові групи України переживають економічну кризу.

В цьому матеріалі ми спробуємо описати загальну ситуацію та надати побіжний
опис стану речей в кожній з ФПГ.

Щодо кожної групи також готуються окремі матеріали, в яких буде
запропоновано два погляди. Перший – огляд стану найбільших груп очима
професійних аналітиків. Другий – можливість висловитись самій групі.

Таким чином, "Економічна Правда" досягне максимального рівня
об’єктивності в описі реального стану речей, однак збереже інтригу, яка завжди
існує в "олігархознавстві".

 

Криза торкнулася всіх

Жодна з фінансово-промислових груп України не може похвалитися тим, що їй
вдалося уникнути впливу економічної кризи. Неприємності почалися ще минулого
року із другосортних іпотечних кредитів у США.

Потім проблеми розширилися до масштабів усієї фінансової системи, і
поступово загальмувала уся світова економіка. В Україні криза позначилася на
блокуванні доступу до фінансування та падіння попиту на сталь через зниження
обсягів будівництва та машинобудування.

"У вересні-жовтні занадто різко впали обсяги виробництва українського
ГМК. Причиною стало те, що наприкінці літа 2008 року українська металопродукція
стала менш конкурентоспроможною, ніж китайська і російська, та була посунута на
ключових ринках збуту", – відзначив у коментарі "Економічній
Правді" голова департаменту аналітики ASTRUM Investment Management Юрій
Бєлінський.

Дно операційних та фінансових показників, за оцінками експертів, усе ще не
досягнуто. "Я вважаю, що четвертий квартал 2008 року буде важким. Після
падіння обсягів виплавки сталі у вересні на 32% – до 2,5 мільйонів тон, можливе
падіння ще на 40-60% – до 1-1,5 мільйонів тон", – поділився з ЕП
прогнозами аналітик ІГ "Сократ" Дмитро Хорошун.

Проблеми в металургії зачепили майже все провідні ФПГ України, оскільки
більша частина з них опиралась саме на цю галузь (див. таблицю). Відновлення,
судячи з усього, почнеться нескоро.

 

Доля різноманітних галузей в чистому доході ФПГ. Оціночні дані на основі
публічної інформації

ФПГ

Власник
ФПГ

Металургія

Трубна
промисло-вість

Електро-енергетика

Машино-будування

Гірничо-
рудна про-мисловість

ПЕК

Фінансовий
сектор

Будівництво

АПК

Судно-будування

Інше

СКМ (в т.ч. Метінвест)

Ахметов

77%

 

10%

 

8%

 

 

 

 

 

5%

ИСД (в т.ч. УГМК)

Тарута, Гайдук

94%

 

 

 

 

 

 

2%

 

3%

1%

Укрсиб (входить до DCH)

Ярославський

 

 

 

 

 

 

93%

 

 

 

7%

Интерпайп (частина East One)

Пінчук

 

97%

 

 

 

 

 

 

 

 

3%

Приват

Коломойский, Боголюбов

34%

 

 

4%

26%

20%

11%

 

 

 

5%

Фінанси і Кредит

Жеваго

 

 

 

35%

40%

 

25%

 

 

 

 

Енергетичний Стандарт

Григоришин

 

 

55%

37%

 

 

1%

 

 

 

7%

Смарт-групп

Новінський

53%

 

 

 

 

 

 

25%

7%

10%

5%

Групп "Енерго"

Нусенкіс

100%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ММК ім. Ілліча

Бойко

96%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4%

Укрпідшипник

Брати Клюєви

82%

 

 

7%

1%

0%

10%

 

 

 

0,2%

 *Джерело: ASTRUM Investment Management

За оцінками ASTRUM, зростання продаж вітчизняних заводів практично
неможливе без загального пожвавлення світового попиту, тому що 80% вітчизняної
металопродукції експортується. А пожвавлення може відбутися не раніше другої
половини 2009 року.

"Ми очікуємо, що середні ціни на металопрокат 2009 року будуть на
35-40% нижче рівня 2008 року. Виходячи з обсягів виплавки у жовтні та планів на
кінець року, ми прогнозуємо падіння виробництва сталі в Україні на 10-12% 2008
року, і на 25-30% 2009 року", – підкреслив Бєлінський.

За його словами, виробництво коксу, руди та феросплавів продемонструє схожу
динаміку. "Найкращі результати покажуть ті українські заводи, які мають
стабільніші канали збуту та достатньо забезпечені сировиною", – додав
аналітик.

В трубній промисловості – теж проблеми: загальне виробництво труб за 10
місяців поточного року знизилося на 6%  в
порівнянні з аналогічним періодом 2007 року. Але ці складнощі відбилися хіба що
на Харцизькому (СКМ) та Нижньодніпровському ("ІНТЕРПАЙП") трубних
заводах.

Протиріччя виникло в машинобудуванні. В цілому галузь – під загрозою, однак
багато підприємств може вижити за рахунок багаторічних контрактів і
держзамовлення. Наприклад, однозначне падіння попиту спостерігається у
суднобудуванні.

Також очікується падіння у вагонобудівному бізнесі, хоча підприємства
Сергія Тігіпка і групи "Приват" очікують замовлення на десятки
мільйонів доларів.

Не чути тривоги в групі Костянтина Григоришина: НПО ім. Фрунзе постачає
насосне обладнання і виконує замовлення "під ключ" для російського
"Газпрому", країн Середньої Азії і Ірану.

Гарантовано непогано покаже себе енергетика. Скорочення споживання
електроенергії підприємствами важкої промисловості, безумовно, торкнеться всіх
енергокомпаній. Однак енергетика, особливо збутові мережі, – це базова галузь
економіки, яка в будь-якій країні світу страждає останньою. Вона стане
своєрідною "подушкою" для ФПГ з сильними позиціями в ній – СКМ, "Привату"
та "Енергетичного стандарту".

Цілком раптово перестало "грати" ледь не ключове
"жахіття" останніх років – ціна на газ. Аналітик інвестиційної
компанії Concorde Capital Олександр Климчук вважає, що ціна на газ 2009 року не
стане для української економіки вирішальним фактором.

"Я не знаю, яким буде масштаб зростання ціни. Але, враховуючи
історичну кореляцію вартості нафти та газу, вже зараз можна сказати, що 2009
року ми не побачимо значного підвищення", – підкреслив експерт в коментарі
"Економічній Правді".

На думку аналітика, гроші є в усіх ФПГ, але ключовим залишається питання:
скільки у вас боргів. "Важливе співвідношення боргу і наявної готівки. У
вас може бути, або чистий борг, або "чистий кеш". Наприклад, на
балансі знаходяться 100 мільйонів доларів, але віддати потрібно 2 мільярди
доларів. Ваш чистий борг складає 1,9 мільярдів доларів", – пояснив він.

За співвідношенням боргу і готівки, підказує Климчук, однозначно найкращі
шанси пережити кризи – в найбільшої в Україні групи Систем Кепітал Менеджмент,
що належить депутату Ринату Ахметову. Відносно розмірів групи, її борг
невеликий.

"Всіх інших я би не став ранжувати. Вийшла би середня температура по
лікарні. Явно, деякі напрями бізнесу опиняться в занепаді. І вже залежить від
кожної групи, чи вона захоче позбутися цих напрямків, чи буде витрачати ресурси
інших бізнесів, щоб підтримувати слабкі", – вважає експерт.

 

СКМ – рятівна інтеграція

 

Довідка. Систем Кепітал Менеджмент – найбільша ФПГ України. 2007 року
підприємства групи генерували близько 48 мільярдів гривень чистого прибутку.

Активи групи знаходяться переважно в Україні, також заводи розташовані в
Італії, Британії і Болгарії. Діяльність СКМ різноманітна: гірничо-металургійний
бізнес, електроенергетика, фінанси, телекомунікації, медіа й нерухомість.

Левова частка доходу групи доводиться на металургію
("Метінвестхолдинг", 77% продажу) і енергетику (ДПЕК, 19%).

 

У СКМ багато непрофільних активів у сфері зв’язку, фінансів, нерухомості.
Однак навряд чи група буде їх розпродавати.

"У великих груп постійно відбувається купівля і продаж певних
бізнесів. Можливо, СКМ використає кризу для поширення пріоритетних для неї
напрямків. Сьогодні ціни на активи у світі стабільно впали. І, оскільки група
диверсифікована, вона може акумулювати необхідні кошти", – вважає Климчук.

Стійкість СКМ він пояснює двома факторами. "По-перше, в неї найбільш
диверсифіковані активи. По-друге, металургійний бізнес СКМ вертикально
інтегрований, чого немає в багатьох інших груп. Якщо хтось в ланцюжку
підприємств переживає труднощі, йому можна допомогти спільними зусиллями",
– підкреслив аналітик.

За його словами, в такій же ситуації інші бізнес-групи можуть бути змушені
просто продати проблемні активи. "Причому не за найкращою ціною", –
додав Климчук.

За даними ASTRUM, "Метінвест" виплавляє 25% української сталі.
Він повністю забезпечений залізною рудою і на половину – вугіллям, має
налагоджений збут майже половини своїх напівфабрикатів. Це дозволить компанії
мінімально скоротити виробництво 2009 року (на 5-10%).

Те саме стосується енергетичного бізнесу. ДПЕК виробляє 22% електроенергії
українських ТЕС. Вертикальна інтеграція бізнесу ДПЕК суттєво скорочує ризики
неплатежів, пов’язаних з прогнозованою фінансовою кризою і нестачею обігових
коштів 2009 року.

"Шахти, енергогенеруючі та енергорозподільчі компанії, що входять до
виробничого ланцюжку, є завершеним бізнес-циклом. Ми не очікуємо проблем з
нестачею оборотних коштів в ДПЕК", – відзначив Белінській.

Безумовно, і в СКМ не без проблем. На початку жовтня директор дивізіону
сталі та прокату "Метінвесту" Джек МакЛахлан говорив про кризові
явища в ГМК України, що наростають через погіршення ситуації на ринках
металопродукції. Він пророкував неминучі наслідки для підприємства у випадку
ігнорування їх інтересів з боку держави.

На запит "Економічної Правди" в СКМ відповіли, що поточна криза є
глобальною, і тому немає галузей, які б не відчули на собі її вплив. Найбільш
істотно зачепило металургійний бізнес групи СКМ: на світових ринках попит на
сталь і прокат скоротився в декілька разів. У результаті ціни на цю продукцію
впали майже на третину.

"Крім того, істотно обмежено доступ до капіталу, і наші бізнеси
відчувають певний дефіцит фінансування. Однак ми не зупиняємо реалізацію
найбільш важливих інвестиційних програм – передусім тих, які вже запущені.
Просто сьогодні доводиться більше спиратися на власні кошти. Навіть зараз у нас
достатньо ресурсів, аби продовжити довгострокову стратегію розвитку бізнесу
СКМ", – прокоментувала голова прес-служби СКМ Ганна Терехова.

За її словами, криза на світовому ринку сталі була прогнозованою, і група
до неї готувалася. Останні декілька років вона інвестувала не менше 1 мільярда
доларів у модернізацію підприємств щорічно.

"Ми накопичили достатній запас міцності, аби не тільки пережити кризу,
а й вийти з неї максимально сильними. Вже зараз ми оцінюємо можливості, що
відкриються перед нами після того, як криза закінчиться. І, природно, як цими
можливостями правильно скористатися", – підкреслила вона.

 

ІСД – під тягарем боргів

 

Довідка. ІСД – третя найбільша металургійна група України. Корпорація
контролюється Сергієм Тарутою та Віталієм Гайдуком.

Виробничі потужності групи сконцентровані в Україні, але їй також належать
заводи в Польщі, Угорщині і Росії.

Найбільші активи у складі групи: Алчевський меткомбінат, Алчевськкокс",
ДМК ім. Дзержинського, меткомбінати Dunaferr в Угорщині та Huta Stali
Czestochowa в Польщі, а також великий металотрейдер УГМК.

 

 В Індустріального союзу Донбасу
справи йдуть не дуже добре. "Компанія потрапила в незавидне становище –
залучила величезні обсяги кредитів, почала модернізацію своїх метзаводів, але
не встигла її закінчити до початку кризи. Хоча трейдерська мережа ІСД достатньо
розвинута, корпорація не має значних ресурсів руди та вугілля", –
констатував голова департаменту аналітики ASTRUM Investment Management Юрій
Беліньский.

На його думку, це стане причиною різкого зниження виробництва на
підприємствах корпорації 2009 року. Слабка диверсифікація ризику також може
суттєво погіршити фінансовий стан ІСД наступного року.

Клімчук також підкреслює, що в ІСД не вибудувано вертикальну інтеграцію
бізнесу, яка є в СКМ. У групи є сталеливарний бізнес. Є коксохім, але його
потужностей недостатньо для покриття своїх потреб. Також ІСД залежна від
постачання залізної руди. По суті, завершеного циклу виробництва немає.

Але найбільша проблема групи – навіть не відсутність диверсифікованості та
інтеграції. Усередині ІСД відбувається розподіл. Крім того, у неї істотні
борги. "Наскільки вони великі, складно оцінити, оскільки в групі заплутані
взаємозв’язки. Вони залучали синдиковані кредити, випускали єврооблігації. В
основному, гроші йшли на інвестиційну програму на Алчевському меткомбинаті,
Алчевському коксохімі, ДМК ім. Дзержинського", – підкреслив Аналітик
Concorde Capital Олександр Климчук.

Крім того, не надто добрі справи в непрофільних бізнесах групи: в медіа,
нерухомості, суднобудуванні. "У суднобудуванні зараз важка ситуація: в
усьому світі спостерігається падіння замовлень. Крім того, існує конфлікт із
Єврокомісією, яка хоче повернути частину раніше виділених коштів", –
зазначив Климчук.

За його припущеннями, така ситуація може змусити ІСД злитися з якоюсь іншою
групою. "На цю тему вже ведуться переговори. Другий варіант виходу із
ситуації – продати частину активів. Однак злиття не можна оцінювати, як однозначний
негатив. Можливо, ІСД й переборе кризу самостійно. Але, умовно, як бізнесмен ви
будете вирішувати, що вам вигідніше – заробити за п’ять років два мільярди в
складі групи або півмільярда самостійно", – вважає Климчук.

Нажаль, в Індустріальному союзі Донбасу не стали коментувати своє
становище. Прес-секретар попросив нас передзвонити, а потім загадково зник.

 

EAST ONE-ІНТЕРПАЙП – боржник і покупець

 

Довідка. Бізнесмен Віктор Пинчук вважається власником міжнародної групи East
One, створеної 2007 року.

 У її склад входять активи в багатьох
країнах світу. В Україні це – телеканали СТБ, "Новий" і ICTV, газета
"Факти й Коментарі", видавництво "Економіка", що випускає
"Дело" та "Інвестгазету".

 Провідним підприємством групи є корпорація
"ІНТЕРПАЙП", 100% прибутків якої дає трубна промисловість (чистий
дохід 2007 року – 9,049 мільярдів гривень).

 

Щодо стану речей у групі присутня певна інтрига. Якщо судити по
"ІНТЕРПАЙП", то Віктор Пінчук не готувався до кризи. Для фінансування
будівництва електрометалургійного заводу потужністю 1,3 мільйонів тонн сталі на
рік у Дніпропетровську підприємство погрузло у боргах.

Проект будівництва заводу фінансується за рахунок кредитної лінії (344
мільйонів доларів) і синдикованого кредиту (187 мільйонів доларів). У липні
2007 року були розміщені єврооблігації на 200 мільйонів доларів з погашенням у
серпні 2010 року.

"Боргове навантаження "ІНТЕРПАЙП" високе, а діяльність
піддається значному впливу негативної кон’юнктури на зовнішніх ринках. Це створює
високу ймовірність необхідності реструктуризації боргів компанії 2010
року", – вважає Белінський.

На форумах інвестиційних банкірів ходять страшні чутки, що
"ІНТЕРПАЙП" може порушити умови випуску по єврооблігаціях. Суть у
тому, що борг компанії повинен бути в 2,5 рази менше EBITDA (операційного
доходу), а сьогодні це співвідношення майже не витримується.

Щоб не потрапити в стан технічного дефолту, компанії доведеться, наприклад,
підвищувати купон або достроково погашати частину боргу. Що, в принципі, не
критично, з огляду на невелику суму випуску – 200 мільйонів доларів.

Поки що "ІНТЕРПАЙП" не повідомляв про зниження виробництва або
скорочення персоналу. Взагалі, ніяких публічних заяв у зв’язку із кризою
компанія не робила. Однак, за словами Белінського, ще навесні
"ІНТЕРПАЙП" відклав вихід на IPO на невизначений термін, і наразі
таких планів не оголошує.

"Економічній правді" також не вдалося отримати коментарі від
групи Пінчука. Прес-служба просто прийняла наш запит. Сподіваємося, із
вдячністю.

Однак у цілому стан East One, схоже, зовсім не поганий. В розумінні
структури, група не виглядає так само монолітно, як СКМ. "Вона більше
диверсифікована по бізнесах і країнах. З одного боку, це певний плюс. Хоча він
майже не працює, тому що сьогодні погіршуються економічні перспективи й у США,
і в Росії, і в Україні", – вважає Климчук.

"Групі Пінчука вдалося вчасно продати частину активів в Україні –
наприклад, "Укрсоцбанк" і "Дніпроспецсталь". "Виручені
гроші передбачалося інвестувати в галузі, які орієнтовані на споживання й
high-tech", – відзначив аналітик Concorde Capital.

Сьогодні, за його оцінкою, трубний бізнес втрачає роль опори групи. На
думку аналітиків, судячи з того, що East One планує покупки, все може бути не
так погано. Безперечно, у них є готівка. Але не виключено, що придбання будуть
здійснюватися разом з кимось.

"Віктор Пінчук не завжди орієнтується на одержання контролю над
операційною діяльністю підприємства. Він може брати участь у проекті навіть як
міноритарій. Це теж частина стратегії East One", – вважає експерт.

Климчук припускає, що, якщо ситуація на світових ринках не покращиться
протягом року-двох, у East One можуть виникнути складнощі. "У групи є
борги. Наприклад, синдиковані кредити і єврооблігації. Точну консолідовану
цифру по групі вам навряд чи хтось надасть. Але загальне враження таке, що
боргове навантаження там не таке високе, як в ІСД", – підкреслив аналітик
Concorde Capital.

Бєлінський погоджується з цим висновком. "У результаті продажів
"Укрсоцбанку" та "Дніпроспецсталі", власник групи має
достатні фінансові ресурси для того, щоб узяти активну участь у приватизації
державного майна або придбанні активів, що подешевшали", – вважає експерт
ASTRUM.

 

ПРИВАТ: Гроші є, але наскільки їх вистачить?

 

ДОВІДКА. Бізнес групи "ПРИВАТ", найбільшими акціонерами якої
вважають Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова,  спирається на безліч напрямків.

Так, виробництво феросплавів 2007 року принесло чистий дохід 8,488
мільярдів гривень. Нафтобізнес приніс 4,929 мільярдів гривень. У фінансовому
напрямі групи виділяється найбільший в Україні "Приватбанк".

 

2008 року, за прогнозами ASTRUM, активи банку повинні були вирости на 40%,
однак уже зараз очевидно, що в банку на тлі кризи немає більше надійних джерел
для збільшення пасивів, які були в нього ще на початку року.

2007 року "Приват" відчув рідкісну для себе гіркоту поразки.
Сталевий бізнес групи залежав від постачань руди. Тому об’єднання активів
"Смарт-Холдингу" і "Метінвесту" змусило групу об’єднати
свої сталеві активи з російською Evraz Group.

Залишився феросплавний бізнес, і тут "Приват" – один із лідерів в
світі. Зараз, безумовно, ситуація не найкраща. Спостерігається падіння попиту з
боку сталеливарних компаній. "Ми бачили повідомлення про те, що
феросплавні заводи зупиняють виробництво. Тому до березня 2009 не варто
очікувати, що вони будуть приносити серйозний прибуток", – відзначив
аналітик Concorde Олександр Климчук.

Белінський вважає, що феросплавний сегмент групи виявився не готовим до
кризи, і наразі зазнає труднощів. Зниження виробництва феросплавів відбулося ще
на початку поточного року.

"А після того, як світовий металургійний сектор вступив у фазу
активної кризи, група практично повністю зупинила видобуток марганцевої
сировини й виробництво феросплавів. Персонал підприємств відправлено в
неоплачувану або частково оплачувану відпустку. 2009 року ми очікуємо падіння
продажів феросплавного сегменту групи на 20-25%", – відзначив голова
аналітичного департаменту ASTRUM.

Втім, у "Привату" є точки опори. На думку Concorde Capital, 2009
року стабільним бізнесом буде енергетика.

Крім того, існує невирішений конфлікт по "Укрнафті". Зараз,
скоріше за все, держкомпанію зобов’яжуть сплатити дивіденди за останні два
роки, і, можливо, навіть за першу половину 2008 року.

Нещодавно президент запропонував уряду подати в парламент законопроект, що
зобов’язує держпідприємства розподілити прибуток. Якщо рішення буде прийнято,
воно торкнеться багатьох об’єктів. Тоді "Приват" може отримати
дивіденди по "Укрнафті" і обленерго.

Ще на початку року група здійснювала дрібні покупки. Вона збільшила частку
в Ferrexpo, Приватбанк до цього придбав 12,62% акцій британської компанії JKX
Oil&Gas PLC, що видобуває нафту й газ в Україні. Наявність
"Приватбанку" в ядрі структури дозволяє фінансувати багато проектів.
Хоча й не можна сказати, що "Приватбанк" зможе витягнути всю
групу", – підкреслив аналітик Concorde Capital.

Раптово виявилося, що зовсім не є проблемою відсутність у
"Привату" єдиного прозорого холдингу. Структура власності дуже
заплутана, але в нинішніх умовах це не має ніякого значення. "Якби група
планувала придбання або залучення боргу – краще бути структурованою, як СКМ або
East One. Але в цій ситуації навіть добре структурованим групам з України ніхто
не дасть грошей. Хіба що під гарну заставу", – відзначив Климчук.

Офіційні коментарі "Привату" нам отримати також не вдалося, хоча
"Економічна правда" зверталася до людей, які грають не останню роль у
групі.

Тому напрошується простий висновок. "З огляду на те, що група
накопичила запаси від діяльності у феросплавному і нафтовому сегментах, і те,
що їй належить найбільший банк України, можна спрогнозувати, що ФПГ переживе
кризу", – підкреслив Бєлінський.

 

"Енергетичний Стандарт" – енерджайзер економіки

 

ДОВІДКА. Найбільшим акціонером ФПГ "Енергетичний Стандарт" вважається
Костянтин Григоришин. Група працює по декількох напрямках: енергетичне
машинобудування, нафтогазове машинобудування, електроенергетика, річкові й
морські перевезення, судноремонт.

Енергетичне машинобудування представлене
"Запоріжтрансформатором", НПО ім. Фрунзе, заводами малогабаритних і
великогабаритних трансформаторів, кабельним заводом.

Електроенергетика – "Луганським енергетичним об’єднанням",
"Центральною енергетичною компанією", а також великими пакетами акцій
в 14 обленерго. Річкові, морські перевезення й 
судноремонт – "Укррічфлотом" і "Севморзаводом".

 

Ще з кінця 1990 років особливість бізнес-підходу Григоришина передбачала
свідомий відхід від сировинних бізнесів. Він ніколи не воював за ГЗК і
металургійні комбінати.

Навпаки, молодого бізнесмена завжди цікавили обленерго й машинобудування.
Такий інтерес виправдувався тим, що в технологічної продукції вища додана
вартість. Простіше кажучи, набагато більше можна заробити на продажах не
металу, а турбін із цього металу.

Бізнес-Модель Григоришина виглядала так: увійти на збиткове технологічне
підприємство, призначити кризис-менеджерів і за короткі строки вивести його на
самоокупність. Наприклад, 2002 року він увійшов на збитковий
"Запоріжтрансформатор".

Схоже, цього року такий підхід приніс групі несподівані дивіденди.
"Енергостандарт" не брав великих позик, і в кризу увійшов, не
зв’язаний боргами. У підсумку, експерти бачать в "Энергостандарту"
одне потенційно слабке місце: "Укррічфлот" наступного року відчує на
собі скорочення вантажоперевезень", – вважає Бєлінський.

Зате флагмани групи – "Запоріжтрансформатор" і НПО ім.Фрунзе – із
завидною регулярністю звітують про розширення географії поставок, і портфелі
замовлень, сформовані на багато років вперед.

Наприклад, географія поставок "Запоріжтрансформатора" – 83 країни
світу. У