Доповідь “Актуальні питання буксирного бізнесу в портах України”.
Михайло Соколов Генеральний директор P&O MaritimeUkraine:
Буксирний ринок в Україні відкрився для компаній лише кілька років тому. Раніше це була монополія держави.
В жовтні 2016 року наша компанія звернулася до Мінінфраструктури та керівництва Одеського порту з пропозицією придбати портовий флот, 12 буксирів, за 50 мільйонів доларів. Керівництво порту, ставленики діючого Кабміна, відмовило, заблокувавши угоду. Одночас в порту стали з‘являтися компанії, які не мали достатніх потужностей, але отримували замовлення від клієнтів, залучаючи державні буксири за іншою системою тарифоутворення. Фактичні роботи виконують та несуть страхові ризики державні буксири, а корупційна маржа лишається у цілком зрозумілих посадових осіб.
Це Ігор Ткачук, який представляє угрупування певних осіб в Одеському порту. Пан Войтко, який очолює державного портового оператора, – номінальна фігура.
Шульмейстер: По суті з державної кишені виймаються кошти і йдуть на сторону. Скільки це на рік?
М. Соколов: Приблизно мільйон доларів на рік
В. Шульмейсер: Минулого року ми обрахували цю корупційну схему з буксирами, вийшло приблизно 6-7 мільйонів доларів на рік, в основному – по Одесі.
М. Соколов: Ситуація змінюється, бо ми почали працювати в порту, на сьогодні у нас близько 30% ринку в Одеському порту. Доля державних буксирів падає, вони втрачають роботу.
Я готовий надати народним депутатам всі матеріали по ситуації, з даними по компаніях, які є у нас на руках.
Ринок регулюється в ручному режимі. Наприклад термінал ГПЗКУ обслуговується тільки конкретним агентом, йому дана команда замовляти певну фірму, яка в свою чергу перезамовляє у держави буксири. Це порядк 70-90 тисяч доларів на місяць, лише один приклад.
На балансі ДП «МТП Чорноморськ» 10 буксирів, з них в експлуатації 5 одиниць; середній вік судна – 38 років. В порту «Южний» 6 буксирів, але лише у 3-х наявна носова лебідка із сертифікованими буксирними канатами; середній вік судна – 11 років.
Найближчим часом державні портові флоти стануть збитковими, що тягне за собою скорочення робочих місць, зупинку флоту і виведення суден у відстій.
З огляду на це, екнономічно обгрунтовано було б передати державний портовий флот в управління приватним компаніям.