Вважаємо необхідним вжити всіх можливих заходів для вирішення в першочерговому порядку наступних питань в галузі морського та річкового транспорту України, а саме:
1. Вирішити ключове та головне питання – кваліфікованого та професійного кадрового забезпечення керівництва морським та річковим транспортом України. Кадрова політика повинна базуватися виключно на професійних характеристиках претендентів, їх порядності, недопущенні «квотового» принципу розподілу керівних посад.
2. Прийняти принципові рішення про корінну дерегуляцію морської діяльності в Україні. Неефективна система управління портами та іншими підприємствами морського транспорту повинна бути радикально спрощена, максимально децентралізована.
3. Прийняти принципові рішення про нещадне викорінення корупції з галузі, з портів, з контрольних та сервісних процедур, якою Україна «славиться» на весь світ у відношенні судновласників, вантажовласників, інвесторів, підрядників та інших учасників морського ринку. Вважаємо за доцільним створення спеціального підрозділу НАБУ з цього питання.
4. Зупинити розвиток негативної ситуації з капітанами портів та підпорядкованими їм службами до повного «перезавантаження» законодавчої та нормативної бази їх функціонування.
5. Змінити норматив відрахувань дивідендів у розмірі 90 % на 2019 рік для портів: Маріуполь та Бердянськ – за нульовою ставкою, для інших портів та ДП «АМПУ» у розмірі не вище 30%, для чого відмінити рішення Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 та прийняти нове.
6. Терміново задіяти заходи, щодо врегулювання питань організації підготовки, дипломування та сертифікації українських моряків, які заробляють для України по мінімальним оцінкам більш 1,5 млрд. $ на рік без ніяких зусиль в цьому з боку Держави.
***
Негативні явища, що мають місце у морському та річковому транспорті та у портовому секторі України.
– Галузь вкрай зарегульована. Система управління підприємствами галузі і, в тому числі, морськими і річковими портами вкрай складна та не гнучка;
– Тиск на бізнес та корупція з боку контролюючих органів у галузі знаходяться на «всесвітньовідомому» рівні;
– Влада систематично залазить у кишеню українських моряків, які заробляють для своїх родин та ввозять до України більш ніж 2 млрд. доларів США на рік. Існуюча в Україні система не в повній мірі відповідає вимогам міжнародних морських Конвенцій з підготовки та дипломування моряків;
– Українські річки попри своїх можливостей не є повноцінною альтернативою залізничному та автотранспорту, як це має місце у всьому світі;
– Український прапор на суднах (реєстрація суден в Україні) не є привабливим ані для вітчизняних, ані для іноземних судновласників, в результаті чого практично втрачено зареєстрований в Україні транспортний флот;
– Реєстраційні та податкові умови не є стимулюючими для судноремонтників та судно будівельників, що руйнує морську діяльність в цих напрямках;
– Галузева наука ледь жевріє, повністю позбавлена державної підтримки;
– Втрачаються транзитні вантажопотоки через порти України – падіння на 80% у порівнянні з 2009 роком внаслідок скорочення транзиту з/до РФ;
– Відсутня система узгодженого планування та реалізації гармонізованого розвитку портових міст та портів, суміжних видів транспорту, раціонального розподілу податкових надходжень;
– Кадрове забезпечення управління у галузі далеко від принципів пріоритетності професіоналізму та фахової досвідченості. Існує практика квотності, «прогнозованих» конкурсів на заняття керівних посад та «зовнішнього керування».
– Розбалансованість в питаннях роботи капітанів морських портів та підлеглих їм служб у портах, що спричиняє велику загрозу забезпечення Україною безпеки судноплавства у портах України.
– Відсутність ділового, рівноправного взаємозацікавленого державно-приватного співробітництва у морській галузі та портовій сфері України, багаторічне затягування списання основних фондів державних підприємств та нераціональний розподіл портових активів між державними структурами у портах.
– Відсутність системного зростання обсягів вантажопотоків через порти України на протязі багатьох років більш ніж рівня 120-130 млн. тонн на рік (при проектній пропускній спроможності ~200-280 млн. тонн на рік);
– Функціонування Державної служби морського та річкового транспорту (Морської адміністрації України) не в повноформатному режимі – без функцій управління всіма підприємствами та активами галузі державної форми власності.
– Недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази щодо деяких питань функціонування та розвитку підприємства та галузі в цілому;
– Відсутність досвіду практичного застосування норм законодавчих та нормативно-правових актів, зокрема щодо залучення інвестиційних коштів (державно-приватне партнерство, концесія тощо);
– Не прийняття Закону України (реєстр. № 7385 від 08.12.2017) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку морегосподарського комплексу», зокрема, стосовно нової редакції частини третьої статті 19 Закону України «Про морські порти України»: «Виключно державними підприємствами, установами та організаціями надаються послуги з: регулювання руху суден, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, картографічного забезпечення мореплавства та лоцманського проведення суден»;
– Неврегульованість питання оформлення права постійного користування земельними ділянками стратегічних об’єктів портової інфраструктури по незалежним від підприємства чинникам;
– Не прийняття законодавчих та нормативно-правових актів, що забезпечать завершення реформи портової галузі зокрема, доповнень та змін до Закону «Про морські порти України», «Кодексу торговельного мореплавства України», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов укладання договорів, на підставі яких здійснюється компенсація інвестицій, внесених суб’єктами господарювання у стратегічні об’єкти портової інфраструктури»; затвердження Методики розрахунку ставок портових зборів; відсутність затверджених меж територій морських портів та відповідного землевідведення під об’єктами підприємства;
– Не створена національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
***
Приймаючи до уваги вищесказане, Рада Асоціації «Укрпорт» вважає необхідним підтримати скоріше прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження оновленої редакції «Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року» з тим, щоб державні органи виконавчої влади транспортної галузі, ДП «Адміністрація морських портів України», морська галузева громадськість могли б якомога скоріше приступити до її реалізації.
Асоціація портів України «Укрпорт» готова до взаємодії у реалізації наданих пропозицій.
З повагою,
Президент Асоціації
портів України «Укрпорт» Ю.Б.Крук