Нагадаємо, відповідну постанову Кабінет Міністрів України прийняв у новій редакції 18 грудня 2018 року за №1108.
Морська доктрина Постанова КМУ 1108 від 18-12-2018 5c1bc35f5a794528537002 (скачати)
У документі національні інтереси на морі визначено наступним чином:
До пріоритетних національних інтересів на морі належать задоволення потреб суспільства, економіки і держави у використанні ресурсів моря, посилення позиції України серед провідних морських держав, а також забезпечення безпеки шляхом:
підтримки свободи відкритого моря;
захисту державного суверенітету у внутрішніх морських водах, територіальному морі, повітряному просторі над ними, на морському дні та надрах у їх межах;
захисту суверенних прав і юрисдикції України в її виключній (морській) економічній зоні, а також у стратегічно важливих для держави районах моря;
захисту національних інтересів у Світовому океані;
забезпечення у територіальному морі та внутрішніх морських водах режиму судноплавства, що встановлений Конвенцією ООН по морському праву та іншими міжнародними документами;
охорони людського життя на морі і рятування людей, майна та суден;
запобігання забрудненню морського середовища, проведення ефективного екологічного моніторингу;
досягнення стану морського природного середовища у територіальних водах та у винятковій морській економічній зоні України, яке відповідає поняттю “добрий екологічний стан” у розумінні Рамкової Директиви Європейського Союзу про Морську Стратегію, та підтримання такого стану в довготривалій перспективі;
забезпечення контролю за функціонуванням життєво важливих морських комунікацій (територіальне море, Керч-Єнікальський канал, підходи до морських портів, гирл рр. Південний Буг, Дніпро та інші райони інтенсивного судноплавства);
провадження морегосподарської діяльності з:
– розвитку торговельного мореплавства, морського і внутрішнього водного транспорту в цілому;
– створення та розвитку національних судноплавних компаній і національного торговельного флоту;
– відродження суднобудування і судноремонту;
– розвитку, підвищення ефективності та забезпечення конкурентоспроможності морських портів України;
– розвитку інфраструктури внутрішніх водних шляхів, річкових портів та терміналів;
– вивчення, розвідки, видобування, використання, збереження невідновних та відтворення відновних ресурсів, які не відносяться до водних біоресурсів та мінімізації шкоди навколишньому природному середовищу під час експлуатації ресурсів моря;
– вивчення, збереження, невиснажливе видобування та стале відтворення рибних та інших водних біоресурсів;
– проведення морських наукових досліджень;
підготовки та перепідготовки моряків, науковців та інших фахівців, зайнятих морською діяльністю;
забезпечення збалансованого розвитку приморських регіонів.
Загрози національній безпеці у сфері морської діяльності визначено наступним чином:
Актуальними загрозами національній безпеці у сфері морської діяльності є:
дії Російської Федерації (включаючи дії окупаційної адміністрації) як держави-агресора щодо дестабілізації обстановки в Азово-Чорноморському регіоні із застосуванням інформаційного, політичного, економічного та військового впливу, спрямовані на:
– легітимізацію тимчасової окупації території України, втрату суверенних прав і юрисдикції України в її виключній (морській) економічній зоні, а також визнання світовою спільнотою нового територіального розподілу;
– посягання на національні інтереси України на морі;
– перешкоджання морегосподарській діяльності України;
– подальше порушення територіальної цілісності шляхом поширення агресії у приморських регіонах, внутрішніх морських водах і територіальному морі України;
– проведення розвідувальної і диверсійно-підривної діяльності у приморських регіонах і на об’єктах морської індустрії, у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, підтримка терористичних організацій на території України морським шляхом;
– отримання незаконної вигоди у результаті видобування і використання ресурсів та інфраструктури тимчасово окупованої території України;
– обмеження свободи мореплавства, включаючи плавання українських кораблів і кораблів держав — партнерів України у Чорному, Азовському морях і Керченській протоці;
– виключення України із транзитних вантажопотоків і втрату нею частини транзитного потенціалу;
невідповідність стану організації морських перевезень потребам національної економіки, суттєва залежність зовнішньої торгівлі від іноземних перевізників;
послаблення конкурентних позицій морських портів України на міжнародному та регіональному ринку портових послуг, зокрема, стосовно глобальних транзитних вантажопотоків за напрямками Європа — Азія;
відсутність належного законодавчого та організаційного забезпечення використання внутрішніх водних шляхів, насамперед рр. Дніпро, Дунай, Десна, Південний Буг, для розширення вантажної та логістичної бази морських і змішаних перевезень “річка — море”;
зниження показників вітчизняного суднобудування та судноремонту як важливого сегмента національної економіки з значним синергетичним потенціалом;
незадовільний стан продовольчої безпеки держави і погіршення балансу споживання основних продуктів харчування населенням держави як результат занепаду у сфері рибного господарства;
відсутність активної політики видобутку вуглеводнів на українській частині шельфу Чорного та Азовського морів;
небезпечний стан Чорного і Азовського морів та морського узбережжя внаслідок техногенного впливу і протиправних дій порушників міжнародного екологічного законодавства;
втрата біологічного та ландшафтного різноманіття в акваторіях Азовського та Чорного морів;
світові тенденції до поширення незаконної діяльності на морі (піратство, тероризм, контрабанда зброї, наркотичних речовин і прекурсорів, нелегальна міграція, торгівля людьми).