Документ абсолютно не відповідає сьогоднішнім політичним, економічним і правовим реаліям. Очевидним є і те, що виклики та загрози національній безпеці з морського напрямку кардинально змінилися.
Рішення РНБО України “Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави” (введено в дію Указом Президента України від 16 травня 2008 року № 463/2008) не будучи реалізованим скасовано у 2014 році (п.20 Рішення РНБО України “Про скасування деяких рішень Ради національної безпеки і оборони України” (введено в дію Указом Президента України від 06 червня 2014 року № 504/2014).
2. Рішення РНБО України “Про Стратегію національної безпеки України” (введено в дію Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015): передбачає Кабінету Міністрів України затвердити у тримісячний строк нову редакцію Морської доктрини України.
Пройшло більше трьох років після першого Указу Президента України та більше двох місяців після другого Указу, а Морської доктрини так і не має, вона продовжує “заблукати” у провладних кабінетах. Дивують паралелі провладної субординації та безвідповідальності на державному рівні: Президент України (він же Голова РНБО України) – Голова Уряду України (член РНБО України).
Що це – низька політична культура та виконавча дисципліна, ігнорування та блокування рішень РНБО України чи не розуміння важливості теми?
Окупація Криму, піратське розграбування родовищ газу на континентальному шельфі, перешкода торгівельному судноплавству та діяльності морських портів на Азові, акт агресії в Чорному морі 25 листопада поточного року – що ще повинно статися, щоб “відкрилися очі” на морську проблематику та її важливість для України?
Що значить для України Морська доктрина?
Морська доктрина України – це система поглядів керівництва держави, законодавчої та виконавчої гілок влади на відродження України як морської держави, визначення стратегій та основних напрямків їх реалізацій.
Морська доктрина України – це програмний документ, який визначає, на довгострокову перспективу, основні цілі і завдання, напрямки, форми і способи реалізації державної морської політики.
Морська доктрина України – це правовий режим морської діяльності та закріплення основ юрисдикції України у внутрішніх водах, територіальному морі, у виключній морській економічній зоні, на континентальному шельфі України та у відкритому морі.
Морська доктрина України – це системоутворюючий фактор для формування галузевого, відомчого та регіонального законодавства.
Що таке Морська доктрина? Який її зміст?
Передбачено, що майбутня Морська доктрина України буде затверджена постановою Кабінету Міністрів України та структурно включатиме основні блоки:
аналіз реального стану за видами морської діяльності;
визначення викликів та загроз національній безпеці з морського напрямку;
формулювання національних інтересів України на морі;
цілі та завдання, принципи та напрямки реалізації державної морської політики в морегосподарчій діяльності (торговельне мореплавство, портова діяльність, суднобудування, промислове рибальство, видобування і транспортування енергоресурсів тощо) та у військово-морській діяльності;
розвиток науково-технічного потенціалу морської діяльності;
охорона морського середовища, ресурсо- та енергозбереження;
розвиток регіональної морської політики в умовах децентралізації влади;
міжнародне та міжрегіональне співробітництво тощо.
Що ж треба зробити?
Прийняття нової Морської Доктрина не повинно залишатися лише “декларацією добрих намірів”, для її впровадження необхідним є впровадження ефективних механізмів реалізації:
1 крок – основним механізмом реалізації цілей Морської доктрини є прийняття прогнозних та програмних документів, тобто формування “правил гри”. Система правового регулювання морської діяльності повинна мати системний та ієрархічний характер.
Це, по-перше, необхідно прийняття Закону України “Про державну морську політику”, який повинен закріпити основні принципи та механізми реалізації державної морської політики та Державної програми кораблебудування, яка б окреслила економічну діяльність суднобудівної та суміжних з нею галузей хоча б, на 10 років вперед.
По-друге, мусять бути розроблені програми розвитку кожного з видів морської діяльності на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу, які адаптовані до стану економіки.
По-третє, економічне забезпечення державної морської політики повинно передбачати формування інвестиційної привабливості всіх видів морської діяльності як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів шляхом реалізації відповідних заходів державної підтримки суб’єктів господарювання всіх форм власності, а не лише вибіркових за політико-бізнесовим та лояльним до провладних сил принципам.
2 крок – відсутність системи управління морською діяльністю України вимагає створення її архітектури на державному та регіональному рівнях шляхом формування:
Морської колегії при Кабінеті міністрів України за участі у її складі міністрів, діяльність яких пов’язана з морською галуззю держави, керівників приморських регіонів, представників ділових кіл і громадських організацій, що дозволило б на якісному експертному та професійному рівні формувати основні напрямки державної морської політики, розмежувати повноваження та відповідальність між міністерствами і відомствами України за їх реалізацію;
депутатської Комісії з національної морської політики у Верховній Раді України, яка б працювала на постійній основі;
спеціальних органів-формувачів регіональної морської політики – рад з морської діяльності в приморських адміністративно-територіальних одиницях.
Очевидно, хтось скаже: “А який толк з Морської доктрини?”.
Зрештою, стара доктрина від 2009 року, аж ніяк не вплинула ні на стан морської галузі держави загалом, ні на якість цивільного та військового флотів.
Толк є, хоча б в тому, що прийняття та реалізація Морської доктрини стає для України фактором:
розуміння вищим політичним керівництвом та суспільством, що морський кластер держави є державоутворюючим;
формування належного рівня захисту національних інтересів на морі в морегосподарчій та військово-морській діяльностях;
формування процесів подальшої інтеграції у відповідні світові та європейські інституції та посилення позицій держави як повноправного учасника міжнародної економічної діяльності;
переходу до нових економічних механізмів реалізації цілей державної морської політики, відродження галузей економіки і науки, які пов’язані з морською діяльністю;
підвищення рівня інформаційного, наукового, кадрового та інших видів забезпечення державної морської політики.
ДЕРЖАВНА МОРСЬКА ПОЛІТИКА ПОТРЕБУЄ ЗМІНИ ПАРАДИГМИ!
Сергій Гайдук
www.obozrevatel.com