22 липня в музеї історії Одеського порту ім. Франца де Волана урочисто відкрили стенд, присвячений заслуженому портовику, начальнику вантажного району та морського вокзалу у 1960-80 рр. Серафиму Кочеткову.
У церемонії відкриття взяли участь начальник Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (ОФ ДП «АМПУ») Максим Лапай, заст. начальника ОФ ДП «АМПУ» з операційної діяльності Денис Павільіаніті-Карпов, почесний президент Одеського порту, Герой України Микола Павлюк, Голова профспілки РМТ Одеського порту Володимир Зайков. Церемонія відбулась за ініціативи директора музею Ольги Севостьянової та у присутності рідних С.Кочеткова: доньки Наталі, внучки і правнуків.
– Історія порту складається з історій окремих людей, таких як Серафим Кочетков, – звернувся до присутніх М.Лапай. – І дуже добре, що стенд, присвячений заслуженому портовику, знаходиться в музеї порту, куди є доступ одеситів і гостей нашого міста, і де можуть надати усім бажаючим додаткову інформацію про Серафима Федоровича та інших видатних портовиків, що внесли значний вклад в розвиток порту і галузі.
Микола Павлюк, який добре знав Серафима Федоровича по роботі, високо оцінив заслуги Кочеткова в керівництві пасажирським підрозділом порту.
– Такого багажу знань і досвіду в сфері пасажирських перевезень, як у Серафима Федоровича, в порту не було ні в кого. Він був знаний в порту, в пароплавстві, глибоко шанованою людиною в місті, – зауважив Микола Пантелеймонович.
Голова профспілки Володимир Зайков підкреслив вміння С.Кочеткова працювати з людьми, бути уважним до їх проблем і запитів.
Від імені дітей, онуків, та чисельних правнуків С.Кочеткова за увагу до його пам’яті виказала вдячність керівництву Одеського морського порту донька ветерана Наталя Серафимівна Бобровнича, доцент Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку.
До приходу в Одеський порт Серафим Кочетков з 1940 по 1956 рік був кадровим військовим. Ветеран-фронтовик, пройшов вогняними дорогами Другої світової війни, як кажуть, «від дзвінка до дзвінка». Відступав з боями разом з Південним фронтом від самого кордону у 1941 році, обороняв Кавказ, брав участь у визволенні України у складі окремої Приморської армії, а в 1944-45 роках воював на 1-му Білоруському фронті, звільняв Білорусію і Польщу, був учасником Берлінської операції.
Командирський досвід, та навички військової дисципліни згодились підполковнику запасу Серафиму Кочеткову при роботі в Одеському порту спочатку диспетчером, а з 1962 року начальником 3-го вантажного району порту. У складі району існувала дільниця пасажирських перевезень, яку зараз прийнято називати старим морвокзалом. Це був комплекс з одно- і двоповерхових будинків та складських приміщень в корені Військовому молу. У ті часи до причалів Військового молу швартувалось чимало пасажирських суден. Це були комфортабельні теплоходи ЧМП, що обслуговували Кримсько-Кавказьку лінію, та возили туристів навколо Європи. Серед них легендарні «Адмирал Нахимов», «Победа», «Грузия», «Латвия», «Иван Франко», «Тарас Шевченко» та ін. Від причалів старого морського вокзалу Одеси виконували регулярні рейси пасажирські судна каботажного плавання, в тому числі теплоходи на підводних крилах, що ходили до Ізмаїла, Ялти, Миколаєва і Херсона. Про масштаби тодішніх пасажирських перевезень свідчить такий факт. Поздоровляючи колектив 3 району з новим 1964 роком, газета «Одеський портовик» трудовою перемогою назвала обслуговування 2,5 млн пасажирів. Такі обсяги вимагали від колективу і його керівника високої організованості та професіоналізму.
З введенням в експлуатацію пасажирського комплексу на Новому молу Серафиму Федоровичу довірили очолити і його. За керівництва новим морвокзалом С.Кочеткова пасажирські сполучення вийшли на більш високий рівень. Одеський порт впевнено утримував за собою перше місце за обсягами пасажирських перевезень серед усіх портів Радянського Союзу. Створювались нові пасажирські лінії, відкривались круїзні маршрути по Середземному морю і навкруг Європи.