Рішення Конституційного Суду України, яким скасовано кримінальну відповідальність за недостовірне декларування, є політичним. У такий спосіб КС України не лише легітимізує наміри політиків та чиновників приховати від суспільства незаконно набуті статки, а й захищає інтереси окремих суддів КСУ, чиє недостовірне декларування досліджується у межах кримінальних проваджень.
Запровадження електронного декларування є одним із ключових надбань держави після Революції Гідності. Це — наріжний камінь антикорупційної реформи, розпочатої у 2014 році. Його мета — зробити владу прозорою та підзвітною суспільству. Адже декларантами є особи, що утримуються коштом платників податків, у тому числі це стосується і суддів.
Однак судді КСУ вирішили, що всі служителі Феміди мають залишатися поза цим процесом, а моніторинг їхнього способу життя є нібито формою тиску, так само як і складання протоколів у разі виявлення розбіжностей між задекларованими і фактичними статками. Відтак, завдяки рішенню КСУ в Україні ніхто не контролюватиме і не матиме права запитувати про статки суддів та джерела їхнього походження, притягати до відповідальності за наявності розбіжностей.
Таке рішення не витримує жодної критики, ані з етичної, ані з правової точки зору. Адже остаточне рішення в разі виявлених порушень суддями законодавства сфері запобігання корупції є виключною прерогативою судів, а не НАЗК чи НАБУ. Відтак висновки КСУ про нібито порушення незалежності суддів за нинішнього законодавства про запобігання корупції є безпідставними.
Станом на 27 жовтня 2020 року в роботі НАБУ перебувало 110 кримінальних проваджень, в межах яких детективи досліджують близько 180 фактів умисного внесення посадовцями недостовірних відомостей до е-декларацій. 7 особам, серед яких троє колишніх народних депутатів, повідомлено про підозру. 34 справи скеровано до суду. Стосовно 13 осіб є рішення суду (6 вироків, стосовно 7 осіб справи закриті за нереабілітуючими підставами).
Через рішення КСУ всі ці справи мають бути закриті. Відтак, посадовці, викриті на зловживаннях, уникнуть відповідальності.
Запроваджуючи е-декларування, Україна наслідувала кращі практики розвинених західних країн, в яких декларування є елементом політичної культури та проявом поваги до громадян. Дієвість цього інструменту визначається ступенем відповідальністі за його порушення, яку КСУ своїм рішенням фактично звів нанівець. Тим самим завдано нищівного удару по ефективному інструменту очищення влади від корупції.
Фото: unian.net