7 червня 2021 року приступив до виконання службових обов’язків начальника Воронцовського маяка ФДУ «Одеський район Держгідрографії» Олег Гринько, капітан першого рангу запасу, який 30 років віддав службі у Військово-Морських Силах України.
«Вахту здав» Іван Цихович, котрий працював доглядачем, а потім начальником маяка 65 років і 2 місяці – факт, достойний «Книги рекордів Гіннеса».
Що відомо про нового начальника маяка?
О.Гринько народився у 1972 році в Севастополі. У рідному місті закінчив Вище військово-морське училище ім. П.С.Нахімова. Службу починав на великому розвідувальному кораблі «Славутич», служив на кораблях і у штабах Південного Морського Району ВМС ЗСУ у Новоозерному (затока Донузлав), Ескадрі різнорідних сил ВМС ЗСУ та Штабі Командування ВМС ЗСУ у м.Севастополі. На початку 2014 року займав посаду головного оперативного чергового у Командному центрі ВМСУ в Севастополі. Під час анексії Криму Росією у 20014 році зберіг вірність військовій присязі і разом з підлеглими офіцерами виїхав з Криму до Одеси, де продовжив службу на тій же посаді. У 2020 році звільнився у запас і перейшов на роботу до структур ДУ «Держгідрографія». Одружений, виховує трьох дітей.
У першому інтерв’ю для преси на новій посаді Олег Віталійович був небагатослівним. Зазначив лише, що першочерговим своїм завданням бачить забезпечення подальшого безперебійного функціонування і модернізацію обладнання Воронцовського маяка, виконання інших завдань, пов’язаних з безпекою мореплавання. І додав, що опікуватись Воронцовським маяком для нього велика честь і відповідальність.
Нагадаємо, що Іван Цихович був прийнятий на роботу доглядачем маяка ще 21 березня 1956 року і з тих пір мешкав у порту, спочатку у т.зв. містечку Воронцовського маяка (збудоване на початку ХХ ст. у північній частині колишнього Австрійського пляжу), а після модернізації на рубежі 2000-х рр. контейнерного терміналу на Карантинному молу – у модульному будиночку маячників біля метеостанції.
На самому початку своєї роботи у порту І.Цихович мало не загинув: 1 січня 1957 року, повертаючись з вахти був змитий разом зі своїм напарником штормовою хвилею з Рейдового молу, 25 хвилин боровся за життя у крижаній воді.
Після цього випадку Іван Тимофійович поставив собі за мету створити обладнання для дистанційного включення сигнальних вогнів маяка і наутофона (звукового пристрою), щоб вахтовим матросам не доводилося ризикувати життям, ходячи по брекватеру у штормову погоду. Маючи кваліфікацію радиста 1 класу, І.Цихович розробив систему управління обладнанням за принципом кодового механізму телефонії. Згодом автоматизував і роботу створного маяка на будівлі за адресою вул. Преображенська, 5.
Ті, кому пощастило побувати у апаратній на нижньому рівні маяка, де знаходяться дизель-генератори, передатчики і наутофон, кажуть, що вона схожа на політехнічний музей. Зараз на маяку працює лампова техніка, транзисторна і цифрова. Щоправда остання зовсім не потребує присутності людини.
З 2011 року адміністрація Одеського морського порту запровадила пішохідний екскурсійний маршрут «Стежкою маячника». За штильової погоди у міжштормовий період року туристи проходять 680 метрів Рейдовим молом до підніжжя маяка, де роблять селфі на фоні суден, що прямують у гавань, або навпаки – виходять з порту у відкрите море. Частим бонусом екскурсії була зустріч і фотографії з легендарним маячником Іваном Циховичем, який розповідав гостям про морські пригоди, очевидцем яких він був за час своєї роботи в порту.
Передаючи ключі від маяка своєму наступнику, Іван Тимофійович подякував керівництву ДУ «Держгідрографія» за увагу і турботу, які він відчував протягом усіх років роботи на маяку. Портовикам і усім одеситам І.Цихович побажав, щоб проблискові вогні Воронцовського маяка притягували якомога більше суден у гавань.