27 березня 2014 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй схвалила резолюцію «Територіальна цілісність України».
Ця резолюція стала першою знаковою відповіддю міжнародного співтовариства на початок збройної агресії Російської Федерації проти України. Висловивши рішучий протест у зв’язку із зухвалим порушенням Москвою основоположних принципів та норм міжнародного права, Генасамблея ООН визнала псевдо-референдум про статус Криму незаконним, чітко підтвердила суверенітет, політичну незалежність, єдність і територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Попри невизнання та засудження спроби анексії з боку міжнародної спільноти, Кремль не лише не припинив тимчасову окупацію Криму, а навпаки з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом загострює ситуацію на півострові. Систематичні політичні переслідування, безпідставні обшуки, затримання і арешти опонентів окупації, витіснення незалежних ЗМІ, запровадження політики культурного знищення етнічних українців та кримських татар, відверта дискримінація за релігійними ознаками стали нормою життя на Кримському півострові. Така агресивна політика спрямована на залякування населення Криму, придушення будь-яких проявів незгоди з російською окупаційною адміністрацією.
Для закріплення свого контролю над Кримом Москва грубо порушує норми міжнародного гуманітарного права, зокрема вдається до планомірного переселення лояльного російського населення на півострів з метою зміни його демографічного складу, регулярного проведення незаконних виборів і військових призовів на окупованій території, протиправного відчуження власності на користь близьких кремлівському режиму суб’єктів держави-агресора. Масштабна мілітаризація перетворює півострів на військову базу, яка загрожує безпеці і стабільності всього регіону.
Черговим прикладом грубого порушення Росією міжнародного гуманітарного права та прав людини стало позбавлення громадян України на півострові права на володіння землею. Цей крок є нічим іншим, ніж способом примусу до набуття російського громадянства.
Росія також продовжує збройну агресію проти України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, підриваючи основоположні принципи міжнародного права, на яких базуються сучасні міжнародні відносини, світова безпека та міжнародний порядок.
Ці міжнародно-протиправні дії Російської Федерації спонукали Генеральну Асамблею ООН схвалити в 2016-2020 роках резолюції 71/205, 72/190, 73/263, 74/168, 75/192 «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» та 73/194, 74/17, 75/29 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів». У цих документах Генеральна Асамблея засудила тимчасову окупацію та мілітаризацію Криму, порушення російською окупаційною адміністрацією прав людини і основоположних свобод, закликала Російську Федерацію виконувати свої зобов’язання як держави-окупанта відповідно до міжнародного права.
Україна продовжуватиме вживати всіх заходів відповідно до міжнародного права для протидії агресії РФ, захисту прав українських громадян, відновлення своєї територіальної цілісності та забезпечення повного відшкодування Росією збитків, завданих її протиправними діями.
Знаковими подіями у цьому зв’язку стали схвалення Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та міста Севастополь 11 березня 2021 року та Національної стратегії у сфері прав людини 24 березня 2021 року. Ключовою складовою цих зусиль стане діяльність в рамках Кримської платформи, яку Україна створює разом з міжнародними партнерами для об’єднання зусиль з метою деокупації Криму.