Про це розповів голова АМПУ Райвіс Вецкаганс у інтервью піар-агенції “Труман”.
Чи справедливо вважати, що держава завжди програватиме приватній ініціативі? Як можна уникнути непропорційного розвитку і забезпечити рівні конкурентні можливості компаніям, незалежно від їхньої форми власності?
Управління державними стивідорними компаніями є досить забюрократизованим, йому бракує гнучкості проти управлінських повноважень приватного стивідора. Тому за останні п’ять років частка державних стивідорів у перевалці впала на 17% і сьогодні становить 24%. Ось чому ми підтримуємо пропозицію Міністерства інфраструктури щодо реалізації проектів державно-приватного партнерства. Вже обрали два пілотні проекти: порти «Херсон» та «Ольвія».
Чому ці два порти? Наскільки їхній приклад буде показовим?
По-перше, з усіх тринадцяти портів саме їхні обсяги перевалки, а це близько 2,5 млн тонн, можна вважати середніми. По-друге, ТЕО підтвердило готовність цих двох проектів. По-третє, часто в портах бувають складні стосунки між портовою адміністрацією, державними і приватними стивідорами. А в Херсоні й Ольвії цього немає. Крім того, в цих портах зберігся єдиний робочий комплекс – майданчик, залізниця, доступ до причалу. Це становить неабиякий інтерес для інвестора.
Якими аргументами користується АМПУ, щоб переконати іноземного інвестора заходити в українські порти на умовах концесії?
Інфраструктура наших портів дає змогу перевалювати більше 250 млн тонн вантажів щороку. Торік ми переробили 133 млн тонн. І лише 10% перевалки становить транзит, тобто той обсяг вантажів, що пов’язаний з можливими геополітичними проблемами, де політичні або санкційні рішення можуть вплинути на бізнес. Основний обсяг вантажів – 90% – ґрунтується на економіці України. І це те, що ми намагаємося запропонувати міжнародним інвесторам: понад 100 млн тонн агропродуктів, металів, руди, контейнерів, як і раніше, оброблятимуть в українських портах. Саме порти зараз забезпечують перевалку понад 40% міжнародних вантажів України. До того ж вигідне географічне становище України та її транзитний потенціал досі не реалізовані до кінця.
Чи бачите ви вже їхній підкріплений грошима інтерес?
19 вересня АМПУ спільно з нашими консультантами з концесійних проектів – МФК та ЄБРР – представили ТЕО двох пілотних проектів. Були присутні 24 компанії: зернотрейдери, власники вантажів. Компанії з Катару, Туреччини, Великої Британії. Вони вбачають в Україні ринок і розглядають можливість інвестувати в наші порти.
Якими є критерії відбору іноземного інвестора? Чи є компанії, яким українська сторона відмовить, навіть якщо вони відповідатимуть за більшістю характеристик?
Росії відмовить. Це позиція держави, яка з огляду на відомі усім події, я думаю не викликає ні у кого подиву. Щодо інших компаній, основні критерії для них – гарантії мінімальних інвестицій, гарантований вантажопотік, соціальні гарантії, сплата концесійного платежу. Далі вже тендер визначатиме, хто прийде з найкращою пропозицією. Міжнародні та державні компанії – в рівних умовах. Вітається і створення консорціумів.
Як держава і приватний бізнес можуть досягти синергії в розвитку портової інфраструктури?
За останнє десятиліття в портах реалізовано чимало інвестиційних проектів. Інвестори вкладають гроші у розвиток терміналів, а держава у особі АМПУ забезпечує відповідні технічні характеристики причалів та глибини у акваторії.
Приміром, ми реалізуємо будівництво зернового терміналу в порту Маріуполь. Державна стивідорна компанія «Маріупольський морський торговельний порт» будує термінал з перевалки вантажів загальною потужністю до 2,5 млн тонн. А ми здійснюємо реконструкцію причалу. В Одесі спільно з німецькою HHLA будуємо контейнерний термінал: ми робимо днопоглиблення й будівництво хвилелому, вони – свою частину. Спільно з компанією MV Cargo, в якій присутня американська компанія Cargill, реалізуємо великий інвестиційний проект з будівництва зернового терміналу в порту Південний. Ми можемо пишатися цими інвестиційними проектами і плануємо рівнятися на них у майбутньому.
Загалом АМПУ підписала меморандуми про намір реалізувати інвестиційні проекти з приватним сектором на загальну суму в 30 млрд доларів, і ці плани сягають 2038-го року.