2008-09-18 10:11:44
МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН
СПРАВА ЩОДО ДЕЛІМІТАЦІЇ МОРСЬКИХ
ПРОСТОРІВ У ЧОРНОМУ МОРІ
(РУМУНІЯ проти УКРАЇНИ)
ВИСТУП УПОВНОВАЖЕНОГО УКРАЇНИ
Вступ
Пані Голова Суду, Панове Судді,
1. Для мене як Уповноваженого
України є великою честю виступати перед Вами у цьому важливому провадженні.
Україна вперше є стороною у справі перед Міжнародним Судом ООН. Наша
присутність тут свідчить про відданість України міжнародному праву та мирному
врегулюванню міжнародних спорів.
2. Україна надає виключно
важливого значення принципу верховенства права у міжнародних відносинах. Повага
до міжнародного права та суворе дотримання принципів міжнародного права,
закріплених у Статуті Організації Об’єднаних Націй, включаючи зобов’язання щодо
врегулювання спорів мирними засобами, є стрижнем нашої зовнішньої політики.
Україна прагне мати добросусідські відносини з усіма своїми сусідами та
вирішувати всі непорозуміння, що можуть виникати, шляхом переговорів та, у разі
необхідності, іншими мирними засобами. Ця справа є тому гарним прикладом.
3. Відносини України з Румунією
мають тривалу історію і конструктивний характер, і ми впевнені, що вони
залишаться незмінними у майбутньому. Звичайно, коли існує великий і важливий
кордон, формування якого відбувалось у складних історичних обставинах, неминуче
виникають певні проблеми. Але важливим є те, що обидві Сторони абсолютно
згодні, що такі проблеми необхідно вирішувати мирним шляхом.
4. Цілком очевидним є той факт,
що Україна стала стороною судового провадження у Міжнародному Суді ООН не проти
власної волі. Насправді, саме за пропозицією України у Додатковій угоді у формі
обміну листами 1997 року[1][1] було передбачено право кожної сторони звернутись
до Міжнародного Суду ООН, якщо переговори успішно не завершаться протягом
розумного періоду часу. Звісно, з формальної точки зору саме Румунія ініціювала
згадане судове провадження. Але це сталось за взаємною згодою Сторін. Подання
Румунії було зроблене Суду відповідно до угоди між Сторонами. Україна не
висунула жодних попередніх заперечень. В рамках, визначених Додатковою угодою,
– переданий сторонами на розгляд Суду спір стосується делімітації
континентального шельфу та виключних економічних зон – ми не висловили жодного
заперечення проти юрисдикції Суду.
Загальні міркування щодо справи,
яка розглядається в Суді
Пані Голова Суду, Панове Судді,
5. Перш ніж представити юридичних
радників України, як Уповноважений України я дозволю собі сказати кілька слів
загального характеру, що стосуються справи. Насамперед, мені б хотілося почати
з моментів, пов’язаних з природою спору, переданого на розгляд Суду.
6. По-перше, я маю підкреслити,
що проблема, яку Сторони погодилися передати на розгляд Суду, – це проблема
делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон. Вона не
стосується територіального суверенітету над островом Зміїний або над будь-якою
іншою територією. Між Сторонами не існує невирішених проблем, що стосуються
територіального суверенітету. Спроби Румунії ввести в рамки цього судового
провадження питання щодо прав України на її суверенну територію є недоречними.
Я повинен категорично відкинути твердження Уповноваженого Румунії про те, що
Протокол 1948 року щодо належності острова Зміїний Радянському Союзу[2][2] був
протиправним чи нерівноправним, або суперечив Паризькому мирному договору між
Союзними і Об’єднаними державами, включаючи Україну, та Румунією[3][3].
Навпаки, Протокол був дійсним та обов’язковим документом, юридична сила якого
була підтверджена численними наступними угодами, належним чином ратифікованими
парламентом Румунії (на відміну від думки, висловленої Уповноваженим Румунії
минулого тижня[4][4]).
7. Я хотів би також звернути
увагу на те, що минулого тижня Уповноважений Румунії заявив, що радянські
війська окупували Румунію в 1944 році та встановили новий уряд, що пізніше
призвело до того, що він назвав незаконною передачею острова Зміїний
Радянському Союзу[5][5]. Між тим вражає відсутність жодної згадки про роль
Румунії у війні до 1944 року та окупації території України або інших історичних
аспектів, що стосуються територіальних питань і послідовного зображення подій
минулого.
8. На мою думку, пані Голова
Суду, звернення до історичних аргументів, які аж ніяк не стосуються питання, що
нині має розв’язати Суд[6][6], є недоречним. Кожна Сторона має право на власне
бачення історії, але це зовсім не торкається судового провадження. Мені б
хотілося лише протокольно зауважити, що Україна надала детальну оцінку позиції
Румунії щодо історичних подій у Розділі 5 нашого Контр-Меморандуму, на що я
шанобливо звертаю увагу Суду[7][7].
9. По-друге, важливо підкреслити,
що Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та
Румунією [8][8] та Додаткова угода до нього у формі обміну листами, а також
інші договори чітко демонструють розуміння Сторонами необхідності розмежувати
континентальний шельф і виключні економічні зони між ними. Це віддзеркалює той
факт, що Сторони ніколи попередньо не домовлялися про розмежування просторів за
межами державного кордону, який окреслює і їхні територіальні моря.
10. У своїй вступній промові
минулого тижня Уповноважений Румунії стверджував, що Договір 1997 року являє
собою «юридичний компроміс» або «пакетні домовленості», в силу яких Румунія
визнала суверенітет України над островом Зміїним, тоді як Україна погодилась –
за його словами – «застосувати під час делімітації континентального шельфу та
виключних економічних зон пункт 3 статті 121 Конвенції ООН з морського права як
його було витлумачено Румунією під час її підписання та ратифікації». [9][9]
11. Україна категорично відкидає
існування таких «пакетних домовленостей» в будь-якій формі. Я очолював
делегацію України на заключній стадії переговорів, які завершились укладенням
Договору 1997 року та Додаткової угоди 1997 року. Жодних домовленостей поза
рамками цих документів не існувало. Дійсно, Договір 1997 року та Додаткова
угода 1997 року, подібно всім важливим договорам, мали компромісний характер.
Всі елементи компромісу викладені у текстах самого Договору 1997 року та
Додаткової угоди 1997 року. У Додатковій угоді 1997 року, наприклад, Україна
зобов’язалася не розгортати наступальних озброєнь на острові Зміїний. З іншого
боку, в них абсолютно нічого не говориться про ігнорування острову Зміїний в
ході делімітації.
12. Румунія не надала жодного
доказу існування будь-яких «пакетних домовленостей». Румунія доводить своє
твердження, посилаючись на текст Додаткової угоди 1997 року, та згадуючи статтю
121 (але, і це необхідно відзначити, не пункт 3 цієї статті), а також
посилаючись на односторонню декларацію Румунії, зроблену під час підписання та
ратифікації Конвенції ООН з морського права. Але ані в тексті Додаткової угоди
1997 року, ані в односторонній декларації, безпосередньо або опосередковано, ці
«пакетні домовленості» не закріплено. І це аж ніяк не дивно, адже таких
домовленостей не було.
13. Обґрунтовуючи свою позицію,
Румунія також послуговується[10][10] представленою на усних слуханнях статтею в
газеті, написаною в 2006 році колишнім міністром закордонних справ[11][11]
Румунії, тобто набагато пізніше подій, які розглядаються нині, і тоді, коли ця
справа уже була передана на розгляд Суду. Ми просили б Суд не брати до уваги цю
статтю, спеціально опубліковану Румунією в своїх інтересах, і розглядати її як
таку, що в будь-якому разі не віддзеркалює точку зору України щодо цих
переговорів.
14. Далі я хотів би коротко
торкнутися переговорів, що передували передачі цього спору на розгляд Суду.
Вони велися в дружній та конструктивній атмосфері. Тому минулого тижня було
дивно чути заяву Уповноваженого Румунії про те, що Україна висувала пропозиції,
які не відповідали міжнародному праву або попереднім домовленостям
Сторін[12][12]. Ми відкидаємо ці звинувачення. Україна вела переговори
сумлінно. І Україна, як правонаступник СРСР, і Румунія успадкували складну
проблему. Незважаючи на двадцять років переговорів, Радянському Союзу та
Румунії не вдалося досягти згоди.
15. В цих складних умовах обидві
сторони докладали всіх зусиль для розв’язання проблеми. Можливо, підхід України
до розуміння міжнародного морського права відрізнявся від підходу Румунії, але
не можна сказати, що переговори нами велися несумлінно. Саме Україна
запропонувала на переговорах ідею звернутись до Міжнародного Суду ООН для
розв’язання проблеми, в якій було закладено ризик спричинення шкоди
добросусідським стосункам Сторін у майбутньому.
16. Впродовж всіх переговорів про
делімітацію ніколи не висловлювалось жодного припущення про погодження Радянським
Союзом та Румунією північної межі румунської зони континентального
шельфу[13][13]. Як ми продемонструємо, новітньовинайдені та винахідливі
аргументи Румунії щодо вигаданого нею змісту угод, укладених в кінці 1940-х
років, неможливо узгодити з реальним політичним та дипломатичним підґрунтям
цієї справи.
17.Сьогодні Румунія стверджує
перед Судом, що між Сторонами діє раніше укладена угода, яка передбачає
наявність багатоцільового морського кордону вздовж 12-мильної смуги
територіального моря навколо острова Зміїний. У зв’язку з цим, насамперед,
необхідно зазначити, що це цілком нове твердження, висунуте лише для цілей
даного провадження. Насправді, такої угоди не існує. Раніше і у Румунії не було
сумнівів стосовно цього. Вона також виходила з того, що жодної угоди про
делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон між колишнім
СРСР і Румунією не укладалося[14][14], зокрема, у двосторонніх угодах 1948 і
1949 років немає положень про таку делімітацію. Ніде в дипломатичних документах
Суд не знайде підтвердження тези Румунії щодо існування навколо острова Зміїний
попередньо встановленої лінії розмежування.
Пані Голова Суду,
18.На відміну від вельмишановного
Уповноваженого Румунії, я ніколи не наважився б охарактеризувати справи, що
розглядаються Судом, як прості або дуже складні[15][15]. Але я завжди звертаю
увагу своїх студентів на вельми високу якість рішень Суду, наголошуючи, що
кожне з них є важливим внеском у підтримку міжнародного миру і безпеки та
одночасно сприяє зміцненню міжнародного права.
19. Я також завжди говорю своїм
студентам, що не гріх мати власний погляд на історію, або навіть власне
розуміння міжнародного права. Проте є гріхом викривлення історії шляхом
застосування вибіркового підходу та необґрунтовані твердження, аж ніяк не
підкріплені відповідними угодами.
Позиція України в Суді
[Слайд: схематична карта
північно-західної частини Чорного моря.]
20. Після цих загальних зауважень
я коротко викладу позицію України. Ви бачите на екрані карту північно-західної
частини Чорного моря[16][16]. На ній зображені узбережжя сторін та морські
простори, що мають бути делімітовані на підставі рішення Суду.
21. Насамперед, хотів би
наголосити на принциповому питанні, важливість якого, на мою думку, важко
переоцінити: в цій частині Чорного моря[17][17] домінує узбережжя України. Цей
географічний факт є очевидним, якщо подивитись на будь-яку карту. На думку
України, цей основоположний факт є найсуттєвішою особливістю цієї справи.
22. На відміну від того, що
минулого тижня стверджувала румунська сторона[18][18], не Україна, а саме
Румунія прагне подати справу як спір про острів Зміїний. Однак острів Зміїний є
лише одним з елементів великого узбережжя України у північно-західній частині
Чорного моря. Спроби Румунії зосередити увагу лише на одному острові, ігноруючи
значні ділянки узбережжя України, прилеглі до зони делімітації, свідчить про її
невпевненість у своїй позиції з огляду на значну диспропорцію довжин узбереж
України і Румунії. З свого боку ми могли б так само назвати цю справу «справою
про дамбу Суліна», оскільки ця штучна споруда абсолютно непропорційно впливає
на конструювання лінії делімітації, запропонованої Румунією.
23. Я маю ще раз підкреслити, що
ця справа стосується делімітації континентального шельфу та виняткових
економічних зон. Протилежна сторона може намагатися сфокусувати провадження у
справі головним чином на острові Зміїний, відволікаючи увагу Суду від багатьох
інших аспектів, не останнім з яких є домінуюча позиція узбережжя України в зоні
делімітації. Але ця справа не є справою виключно, або навіть переважно, про
острів Зміїний.
24. Я також маю пояснити позицію
України щодо поточної діяльності на острові Зміїний, якої Уповноважений Румунії
теж торкнувся минулого тижня[19][19]. Острів Зміїний є частиною суверенної
території України. Україна має таке ж право на розвиток острова Зміїний, як на
розвиток будь-якої іншої частини своєї території. Саме це тепер і відбувається.
Румунія зосередилась на наших останніх заходах по розвитку інфраструктури
острова, припускаючись, що вони здійснюються з метою посилення позиції Україні
у судовому провадженні. Проте ця діяльність є нічим іншим, ніж продовженням
робіт, які здійснювались роками, заходів, які вживались або які передбачалось
вжити протягом періоду, коли острів знаходився під контролем Румунії.
25. У своєму виступі минулого
тижня Уповноважений Румунії вдався до надмірного використання сумнівних
повідомлень преси та викривлення змісту українських офіційних
документів[20][20]. Він використав колоритні, але недоречні історичні анекдоти.
Він зайшов так далеко, що звинуватив Україну в «оманливій рекламі» та
зловживанні правом[21][21]. Це серйозні, але абсолютно необґрунтовані
звинувачення. Діяльність України на острові Зміїний здійснювалася відкрито та
сумлінно з метою подальшого розвитку інфраструктури острову і підтримки на
ньому економічного життя. Ці заходи жодним чином не мають на меті зміну
природних характеристик острова, як стверджує Уповноважений Румунії. Невдовзі
юридичні радники України пояснять, що для таких звинувачень немає жодних
підстав.
26. Я прошу Суд протокольно
зафіксувати, що постійні роботи по розбудові інфраструктури острова Зміїний,
які здійснювалися задовго до кристалізації спору та початку судового
провадження, жодним чином не змінювали юридичний статус острова. Вони не
змінили, та й ніколи не мали на меті змінити, природні властивості острову
Зміїний. Скарги Румунії безпідставні і не стосуються справи. Сам факт того, що
на острові може провадитись така діяльність, яка здійснювалася протягом
багатьох років для розвитку його інфраструктури і яка правомірно продовжується
сьогодні, спростовує будь-яке припущення про те, що острів є скелею у розумінні
пункту 3 статті 121.
Лінія України
27. Тепер я зроблю декілька
коротких коментарів щодо пропонованої Україною лінії делімітації.
28. Як початкову точку для
розмежування, яке має здійснити Суд, Україна взяла останню точку державного
кордону Сторін – точку перетину їхніх територіальних морів, зафіксовану
Договором 2003 року про режим українсько-румунського державного
кордону[22][22]. Щодо цієї початкової точки існує згода сторін.
29. Підхід України ґрунтується на
міжнародному праві, яке відповідно до формулювання ст. 38 Статуту Суду,
безумовно є правом, що має застосовуватись у цій справі. Виходячи з цього
Україна застосувала до фактичних обставин справи правило «справедливі принципи
/ релевантні обставини», яке сформувалось у юриспруденції Суду і широко використовувалось
арбітражними судами при розгляді низки важливих справ.
30. Таким чином, Україна провела
тимчасову лінію рівновіддаленості, відміряну від найближчих точок базових
ліній, від яких відраховується ширина їхнього територіального моря.
31. Ця лінія рівновіддаленості
скоригована з урахуванням найсуттєвіших та найважливіших обставин, що
характеризують цей спір, а саме: того факту, що узбережжя України домінує в
зоні, в якій Суд має здійснити делімітацію. Географія північно-західної частини
Чорного моря безумовно є релевантною обставиною, як і значна різниця у довжині
узбереж Сторін, що на думку України, має бути обов’язково враховане для
досягнення справедливого результату.
[Карта запитної лінії]
32. Скоригована таким чином лінія
є запитною лінією України[23][23]. Дотримуючись і надалі принципів, притаманних
юриспруденції Суду, Україна застосувала правило пропорційності як тест, а не як
метод делімітації, і порівняла співвідношення між площами континентального
шельфу та виключних економічних зон, що відходять Сторонам згідно із запитною
лінією України, та співвідношення довжин релевантних узбереж Сторін. Як
продемонструвала Україна, результат, отриманий в результаті застосування
української методології, не призводить до диспропорції[24][24]. Це підкреслює
справедливість лінії делімітації, запропонованої Україною.
33. Всупереч припущенню
юридичного радника Румунії минулої п’ятниці, українська лінія розмежування не
висувається як «пропозиція для торгу» на базарі[25][25]. Це є позиція, яка
базується на принципах міжнародного права. В той час, як продемонструють
пізніше мої колеги, претензію Румунії навряд чи можна вважати «обґрунтованою».
Звичайно, лише Суд ухвалить остаточне рішення по суті позицій, представлених
Сторонами в ході судового провадження.
Представлення юридичних радників
та порядку виступів
у першому раунді
Пані Голова Суду, Панове Судді,
34. На завершення я представлю
юридичних радників України та окреслю порядок їхніх виступів у першому раунді
судового провадження. Спочатку мені хотілося б представити моїх Заступників:
Його Високоповажність, пана Олександра Купчишина, Заступника Міністра
закордонних справ України, та пана Володимира Крохмаля, Директора
Договірно-правового департаменту Міністерства закордонних справ України.
35. Юридичні радники України
виступатимуть перед Судом в такому порядку. Спочатку пан Родман Банді зробить
короткий огляд справи.
36. Далі сер Майкл Вуд висвітлить
дипломатичну історію, що передувала спору, і зокрема, познайомить вас з різними
угодами, які укладалися починаючи з кінця 1940-х років і до 2003 року.
37. Потім професор Кенедек
проаналізує питання права, яке має застосовуватись при вирішенні справи.
38. Після цього, наступного ранку
пан Банді розгляне всі важливі елементи загального географічного контексту,
включаючи релевантні узбережжя та релевантну зону.
39. Потім сер Майкл ознайомить
вас з аргументами Румунії стосовно її нововинайденої та надзвичайно цікавої
претензії щодо існування угоди про багатоцільову лінію морського кордону
навколо острову Зміїний.
40. Далі пані Лоретта Малінтоппі
висвітлить низку аспектів, які пов’язані з поведінкою Сторін і які мають
значення для цієї справи.
41. Після неї пан Банді
проаналізує недоліки запитної лінії Румунії та практику врахування впливу
островів в процесі делімітації морських просторів.
42. Потім пані Малінтоппі
розгляне деякі «нерелевантні» обставини, на які посилається Румунія, зокрема,
замкнений характер Чорного моря та існуючі там делімітаційні угоди, а також
характеристику острова Зміїний румунською стороною.
43. Після цього професор Кенедек
обґрунтує побудову тимчасової лінії делімітації та розгляне релевантні
обставини, врахування яких повинно призвести до коригування цієї лінії, а також
зробить опис лінії, яку Україна пропонує на розгляд Суду.
44. На завершення першого раунду
ми продемонструємо справедливий характер української лінії і несправедливий
характер лінії Румунії, застосовуючи, окрім іншого, тест на пропорційність.
Також ми зробимо певні стислі висновки за результатами нашого першого раунду
провадження.
45. Цим завершуються мої
попередні зауваження. Пані Голово Суду, Панове Судді, дякую за вашу увагу.
Тепер я просив би вас надати слово пану Родману Банді для продовження
презентації позиції України.
——————————————————————————–
[1][1]Контр-Меморандум України,
Додаток 1.
[2][2]Там же, Додаток 24.
[3][3]Там же, Додаток 23.
[4][4]Протокол засідання Суду,
2008/18, стор. 23, пар. 27.
[5][5]Протокол засідання Суду,
2008/18, стор. 23, пар. 27.
[6][6]Контр-Меморандум України,
пар. 5.4-5.5
[7][7]Там же, пар. 5.7-5.30.
[8][8]Там же, Додаток 2.
[9][9]Протокол засідання Суду,
2008/18, стор. 26-29, пар. 37-45.
[10][10]Протокол засідання Суду,
2008/18, стор. 25-26, пар. 32-36.
[11][11]Контр-Меморандум України,
Додаток 22.
[12][12]Протокол засідання Суду,
2008/18, стор. 18-22, пар. 11-22.
[13][13]Меморандум Румунії,
Додатки 25, 26.
[14][14]Контр-Меморандум України,
Додатки 25, 26.
[15][15]Протокол засідання Суду,
2008/18, стор. 16, пар. 6, 7.
[16][16]Контр-Меморандум України,
Схема 1-1.
[17][17]Контр-Меморандум України,
пар. 8.10-8.34, UR, пар. 6.49-6.56.
[18][18]Протокол засідання Суду,
2008/20, стор. 10, пар. 1.
[19][19]Протокол засідання Суду,
2008/20, стор. 54-66, пар. 1-33.
[20][20]Протокол засідання Суду,
2008/20, стор. 54-66, пар. 1-33.
[21][21]Там же, стор. 64, пар.
27.
[22][22]Контр-Меморандум України,
Додаток 3.
[23][23]Контр-Меморандум України,
стор. 240, Схема 9-3.
[24][24]Контр-Меморандум України,
стор. 247, Схема 10-2.
[25][25]Протокол засідання Суду,
2008/21, стор. 66, пар. 75.